Чарівний звук сопілки ще з дитинства захоплював мене і я, як і всі мої однокласники, десь із 7 класу зайнялися грою на сопілках. Сопілки, в основному були саморобними з дерева та алюмінію. Ноти потрібно було шукати, відкриваючи половину дирочки. Та ось, як нам закупили хроматичних сопілок ми просто не могли награтися, грали рано, вдень і ввечері. Наш шкільний колектив сопілкарів декілька разів було відзначено і показано по телебаченню. Ще декілька років по тому у школі завжди був колектив сопілкарів, бо наш мальовничий, гірський Закарпатський край дуже сприяв цьому. Я і зараз, вже 30 років після закінчення школи з великим задоволенням беру сопілку і з насолодою граю на ній, припоминаючи ті чудові часи. Грай сопілко, грай, край наш прославляй!